ПОШИРЕННЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА Й СКОТАРСТВА НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ
Мідно-кам’яний вік (енеоліт) — період в історії людства (Іv—ІІІ тис. до н.е.), коли люди почали виготовляти знаряддя праці з металу — міді. Мідні знаряддя перевершували своїми якостями кам’яні, хоч і не витіснили їх, оскільки мідь була досить м’яким металом У період мідно-кам’яного віку відбувся перший суспільний поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства. На території України поширилися дві основні групи племен — скотарські у степовій зоні й землеробські в лісостеповій зоні.
Мідно-кам’яний вік (енеоліт) — період в історії людства (Іv—ІІІ тис. до н.е.), коли люди почали виготовляти знаряддя праці з металу — міді. Мідні знаряддя перевершували своїми якостями кам’яні, хоч і не витіснили їх, оскільки мідь була досить м’яким металом У період мідно-кам’яного віку відбувся перший суспільний поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства. На території України поширилися дві основні групи племен — скотарські у степовій зоні й землеробські в лісостеповій зоні.
Утвердження на праукраїнських територіях відтворювального господарства пов’язують з носіями трипільської культури. Розквіт цієї археологічної культури припав на добу енеоліту.
Назва трипільська культура, так само, як і назва її носіїв, умовна. Вона походить від назви
с. Трипілля на Київщині, неподалік якого наприкінці 19 ст. український археолог Вiкентій Хвойка виявив рештки життєдi яль ності давніх хліборобів.Численні археологічні знахідки свідчать, що трипільці при йшли на землі України з Нижнього Подуна в’я й опа ну вали величезні простори Лісостепу України від Дністра до Дніпра, досягши територій Волині та Степового Причорномор’я. Трипільська культура проіснувала на наших землях майже півтори тисячі років – від 4 тисячоліття до н. е. до середини 3 тися чоліття до н. е. Основу господарського життя носіїв трипільської культури становило перелогове рільництво, що передбачало використання ділянок землі доти, доки не вичерпувалася їхня родючість. Трипільці сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували майже всi нині відомі в Українi садового родні культури. Землю обробляли дере в’я ною мотикою з кам’яним чи кістяним нако нечником, а згодом – ралом. Відомо також, що племена трипільців розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней. Трипільці виготовляли глиняний посуд у спеціальних гончарних печах, а потім розмальовували складними візерунками чор ною, брунатною, червоною, рідше білою фарбами. Трипільська людність жила сім’ями, що об’єднувалися в громади, а пізніше – у племена.Спершу поселення трипільців були невеликими. У них мешкало по 50–60 осіб.
Будинки розташовувалися колом, із загоном для худоби в центрі. Згодом трипільці по чали споруджувати велетенські селища – протоміста, у яких мешкало до 10 тис. душ. Протомісто Майданецьке на Черкащині за й мало площу 300–400 гектарів і складалося майже з 2 тис. жител.
Бронзовий вік — період в історії людства (ІІ—І тис. до н.е.), коли для виготовлення знарядь праці люди використовували сплав міді та олова. У період бронзового віку відбувся другий суспільний поділ праці — відокремлення ремесла від землеробства. Родову громаду змінила сусідська (територіальна), з’явилася майнова нерівність, виникли політичні об’єднання — союзи племен.
Назва трипільська культура, так само, як і назва її носіїв, умовна. Вона походить від назви
с. Трипілля на Київщині, неподалік якого наприкінці 19 ст. український археолог Вiкентій Хвойка виявив рештки життєдi яль ності давніх хліборобів.Численні археологічні знахідки свідчать, що трипільці при йшли на землі України з Нижнього Подуна в’я й опа ну вали величезні простори Лісостепу України від Дністра до Дніпра, досягши територій Волині та Степового Причорномор’я. Трипільська культура проіснувала на наших землях майже півтори тисячі років – від 4 тисячоліття до н. е. до середини 3 тися чоліття до н. е. Основу господарського життя носіїв трипільської культури становило перелогове рільництво, що передбачало використання ділянок землі доти, доки не вичерпувалася їхня родючість. Трипільці сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували майже всi нині відомі в Українi садового родні культури. Землю обробляли дере в’я ною мотикою з кам’яним чи кістяним нако нечником, а згодом – ралом. Відомо також, що племена трипільців розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней. Трипільці виготовляли глиняний посуд у спеціальних гончарних печах, а потім розмальовували складними візерунками чор ною, брунатною, червоною, рідше білою фарбами. Трипільська людність жила сім’ями, що об’єднувалися в громади, а пізніше – у племена.Спершу поселення трипільців були невеликими. У них мешкало по 50–60 осіб.
Будинки розташовувалися колом, із загоном для худоби в центрі. Згодом трипільці по чали споруджувати велетенські селища – протоміста, у яких мешкало до 10 тис. душ. Протомісто Майданецьке на Черкащині за й мало площу 300–400 гектарів і складалося майже з 2 тис. жител.
Бронзовий вік — період в історії людства (ІІ—І тис. до н.е.), коли для виготовлення знарядь праці люди використовували сплав міді та олова. У період бронзового віку відбувся другий суспільний поділ праці — відокремлення ремесла від землеробства. Родову громаду змінила сусідська (територіальна), з’явилася майнова нерівність, виникли політичні об’єднання — союзи племен.
Майданецьке поселення
Трипільці
Комментариев нет:
Отправить комментарий